|
Скільки просьб у коханих завжди! У нелюбих – прохань не буває. Як я рада, що голос води Під безбарвним льодком завмирає. І я стану... – Христос, поможи! – На покрив цей ...близь са́мої кромки. Ти листи всі мої – збережи, Хай розсудять нас наші потомки, Хай почують всі пісню мою, Де ти скрізь – і пухнастий, і білий. Біографію славну твою Не повинні чорнити пробіли. Надто дивне земне житіє. Надто сіті любовні тендітні. Хай ім’я – хоч колись-то – моє Прочитають в підручниках діти. І дізнавшись, як сум мій ридав, Хай вони посміхнуться лукаво... Ти мені й краплі щастя не дав, – Одаруй хоч гірко́тою слави.
|