|
Сотні просьб у коханих одвік! З губ розлюблених просьб не лунає. Як утішно: вода жвавих рік Під припоєм блідим завмирає. І я стану – Христос поможи! – На цей покрив – ламкий, наче згадки. Ти листи всі мої збережи. Хай по них нас розсудять нащадки. Щоб так чітко ти з хвиль виринав, Як тепер – відчайдушним і смілим. У життєписі посеред назв Не годиться лишати пробілів. Пресолодкий житечний напій. Преміцні твоїх любощів сіті. Хай про погляд промовистий мій Прочитають в підручнику діти. Я у сітях сумлива, без прав... Хай вони посміхнуться лукаво. Супокою й кохання не дав, Подаруй хоча б славу гіркаву.
|