|
Не з тими я, хто на поталу Віддав простори ворогам. Хоч лестки їхні в чергу стали, Я їм пісень своїх не дам. У валці йде вигнанець мимо. Немов острожник, лик блідий. Дорога темна, пілігриме, Євшаном пахне хліб рудий. Лишились ми в чаду пожежі, У юних тут мужніє лик. Ми не ховалися за вежі, Ми всі удари прийняли. Я знаю, що в оцінці пізній Відбілять кожен прояв, час. Та не існує більш безслізних І витриваліших за нас.
|