|
Молюся променю вікна – Блідий, він тонкий і прямий. Ні пари з уст – від ранку я, На двоє серце – на розрив. На умивальнику розцвів Наліт зелений міді, А промінь в грі розшаленів – Дивитися й радіти. Такий невинний і простий В вечірній тишині, І у цій храмині пустій, Він ніби празник золотий І втіхою мені.
|