|
Я співаю рано-вранці, Як тебе люблю. І навколішки на грядці Лебеду полю. Вириваю, за обніжок... Хай вже пробача. Біля тину – босі ніжки: Плаче там дівча. Дух бентежить вільгий лемент – Сльози ллє біда. Загускає запах теплий – В’яне лобода. Не хлібину – камінь сірий Вручать восени. Наді мною – лиш безмір’я. Голос твій бринить.
|