|
На порозі білім раю Озирнувся, крикнув: «Жду!» Заповів мені, вмираючи, Убогість й доброту. І коли прозірне небо, Бачить, крилами бринить, Як ділю шкуринки хліба З тим, хто просить в мене їх. А коли, як після битви, Хмари плинуть у крові, Чує всі мої молитви І слова любові він.
|