|
Приваблюють дороги Підмосков’я, Неначе скарб я закопала там, І скарб той називається любов’ю, Його тобі я зараз і віддам. Столітня у коронах лип дрімота І Пушкін, Герцен. Що за імена! Ми вже близькі від того повороту, Де видно окіл весь навіки нам. А та дорога, де Донський увічнивсь, Коли в похід немислимий вів рать, Клич супостата пам’ятає вітер, В нім заклик перемоги на крила́х.
|