|
Не співали про зустріч поети, Та й без цього на серці вляглось. І вже літо холодне на злеті, Мов життя моє знов почалось. Скам’яніле над обрієм небо Вже здається у жовтім вогні. Більш ніж хліба насущного треба Лиш єдине сказати мені: Ти, росою скрапляючи трави, Лише звісткою душу відкрий, – Не для пристрасті, не для забави, Для кохання земного зорій.
|