|
І в київськім храмі Премудрості Бога Поклялась я тобі край святого стола, Що буде моєю твоя дорога, Куди б вона не вела. Все те почули янголи злотні І в білій труні Ярослав. Як голуби, в’ються слова незворотні, Що їх мені Бог послав. Коли мені тяжко, я бачу ікону І сходинок дев’ять на ній. І в голосі грізнім Софійського дзвону Вчувається голос твій.
|