|
У Києві, в храмі Премудрості Бога Перед образами тобі поклялась, Що буде моєю твоя дорога, Куди б відтепер вона не повилась. Те янголи чули вгорі легкокрилі, У білому гробі те чув Ярослав. Немов голуби, ті слова злетіли, І нині вони біля сонячних глав. Коли мені тяжко, то сниться ікона І сходинок дев’ять я бачу на ній, У голосі грізнім софійського дзвона Вчувається голос стривожений твій.
|