|
Живіть – мені ж не вельми. Вже поворот близький. Незриме навперейми Зупинить строго: стій! Стріляють звірів різних. Є кожному свій час І спосіб свій – ну, визнай, – А вовка – повсякчас. З ним порахунки скорі, Бо вовк до волі звик. І в лісі, й на просторах Б’ють вовка цілий рік. Єдиний друже, очі Ти не печаль слізьми, Коли на стежці вовчій Знов крик почуєш мій.
|