|
Як велить звичайна галантність, підійшов до мене, всміхнувся, напівв’яло, напівласкаво поцілунком руки торкнувся. Загадкових прадавніх ликів подивились на мене очі. Довгі роки чекань набридлих, всі мої недоспані ночі вклала я у тихе те слово і сказала його невчасно. Відійшов ти і стало знову на душі і пусто, і ясно.
|