|
Дзвеніла музика в саду Таким невиплаканим горем. І свіжо, гостро пахли морем На таці мідії в льоду. Він лиш сказав: «Я вірний друг!» Торкнув легенько одяг мій. О, як несхожий на обійми. Цей дотик випещених рук. Так гладять кішок; – «Боже мій», І роздивляються струнких наїзниць... І ли́ше сміх в очах спокійних У вій обрамі золотій. Тужливі скрипок голоси Співають, тягнуться за димом: «Благословенні небеса – Ти вперше, наодинці з милим».
|