|
Весь сад від музики лунав Дівочим невгамовним горем, Та свіжий, гострий запах моря Від устриць з льодом... дивина?. Він просто друг... Під серця звук Торкнувся сукні. Я ж: Зігрій-но! Та як несхожі на обійми Байдужі ті торкання рук... Так птахів люблять чи котів, На вершниць дивляться – панянок. І тільки усмішка вогня́на Повіки бавить золоті... А скрипки голос не згасав, Виводив щось для двох старанно. Благословляли небеса Її... що вперше із коханим.
|