|
Наснився мені майже ти. Яка це рідкісна все ж вдача. Прокинулась від свого плачу, І клик мій був із гіркоти. Но той стрункішим, вищим був. І, мабуть, трохи хоч молодше. Він таємниці наших днів Не відав. Що робити, Боже? Але... Це лише привид був, Я пів століття це вже знала. Я чоловіка все чекала. А він не йшов. А він забув. Подзвони мені хоча б сьогодні. Бо ти все ж таки є де-небудь. Я безрідних безрідніше стала. І без тебе безрадісна путь.
|