|
О ні, я не тебе любила, В огні згоряючи палкім, Скажи мені, яка ж то сила В печальнім імені твоїм. Переді мною на коліна Ти став, немов чекав вінця, І доторкнули смертні тіні Спокійно юного лиця. Пішов ти не по перемогу, По смерть. О, ночі глибина! Не знай, мій ангеле, нічого, Про те, чом нині я смутна. Як сяйво райського проміння Світне над стежкою на мить, Як несподівано пташина З снопа колючого злетить, Я знатиму: це ти, убитий, До мене линеш всім єством, І уявляю берег зритий Над закривавленим Дністром. Забуду дні любові й слави, Забуду молодість нараз, Душа в пітьмі, путі лукаві, Твій подвиг, образ твій яскравий Я збережу по смертний час.
|