|
В зневірі в завтрашньому дні Вчуваю зраду в кожнім слові, І проминальної любові Зоря ввижається мені. Так розлітатись врізнобіч, При зустрічі ледь впізнавати, Та знову ніч. Знов цілувати В хмільній знемозі вільгість пліч. Тобі я мила не була. Обрид і ти. А пря тривала. І, мов злочинниця, страждала Любов, що виповнена зла. Мовчиш, хмурний. Мов брат мені, Та як зустрінемось очима – Клянуся висями земними, В огні розплавиться граніт.
|