|
Я не прошу твого кохання. Воно в надійнім місці тут... Знай, з ревнощів розчарування Я не пишу їй лист отрут. Та мудрості прийми пораду: Дай їй читать мої вірші, Вона дасть і портретам раду – Ви так люб’язні до душі! А цим дурепам так потрібно Відчути перемогу враз, Ніж дружби світлії розмови І перших милих днів наказ... Коли ж від щастя копійки Ти проживеш із подругою І для приситої душі Все стане так відразно знову – В мою святкову тиху ніч Ти не приходь. Тебе не знаю І чим могла б допомогти? Від щастя ліків я не маю.
|