|
Я в тебе не любов прошу. Її вартують вніч та денно, Повір, твоїй я нареченій Листів ревнивих не пишу. Та мудрії прийми поради: Дай їй читать мої вірші, Портрет мій пестить для розради, – Бо, женихи ж бо чемні всі! Як завше, всі дурепи ці Мить перемоги пестять знову, Не світлі перші ті розмови, Коли ми йшли рука в руці... А як щасливі копійки Розтратиш з милим ти створінням, Та замаячить на віки Душі нестерпне зубожіння, До мене в тріумфальну ніч Ти не приходь. Не дам надію. Допомогти ж бо, певна річ, Від щастя навіть я не вмію!
|