|
Ти завжди новий і таємничий, Я слухняна більше з кожним днем. Та твоє кохання, як зазвичай, Іспит: то залізом, то вогнем. Під табу і спів, і сміх дівочий, А молитись не даєш давно. Тільки буть з тобою, милий, хочу, Усе інше – серцю все одно! Вже землі, та й небесам чужа я, Більше не співаючи живу. Ти, мабуть, у ада, і у рая, Викрав душу вільную мою.
|