|
Двадцять перше вже. Ніч. Понеділок. Обрис Пітера – ніби в імлі. Склав нероба ж казки для наївних, Що буває любов на землі. І від лінощів або з розпуки Всі повірили, так і жують: Мед побачень, гірчицю розлуки, П’ють любовних пісень каламуть. Таємниця ця – не для будь-ко́го, Та спочине вже тиша на тих... Я натрапила теж випадково І з тих пір наче хвора на тиф.
|