|
Двадцять першого. Ніч. Понеділок. Ледь помітно столицю в імлі. І здалося ж комусь у безділлі, Що буває любов на землі. Чи від ліні, чи то – від розпуки Всі повірили, в казку немов. Ждуть побачень, бояться розлуки Та співають пісні про любов. Тільки декого тиша сховає, коли раптом відкриється зір. Випадково на це набрела я і неначе хворію з тих пір.
|