|
Я вже навчилась просто й мудро жить, Дивитись в небо і молитись Богу, І довго-довго в сутінках бродить, Щоб втомою вгасить свою тривогу. Коли гуляє вітер в лопушні, Й горобина злиняє жовтувато, Веселі з серця дістаю вірші Про тлін життя і про його марноту. Я повертаюсь. Кіт моїх долонь Торкнувся язичком й мурчить приємно, Й яскравий загоряється вогонь На вишці біля озера, де темно. Лиш зрідка тишу переполосне Лелеки крик, що на даху ночує. Вже стуком в двері не злякать мене, Здається, я його і не почую.
|