|
Я зрозуміла, мудрість – в простоті: Дивитись в небо та молитись Богу, У самоті дорогою пройти, Щоб вгамувати болісну тривогу, Почути з яру шурхіт лопухів, Знайти красу у гронах горобини, І скласти диво радісних віршів Про суть життя, і тлінну, і невпинну. Як повернусь, мене стрічає кіт Зворушливим і дружнім муркотінням, Відбитком сонця весело горить Вогонь на дальній вежі лісопильні. Лиш інколи цю тишу сколихне Лелеки крик, що сів на дах сусідній. Не намагайся віднайти мене – Я навіть не почую поклик пізній...
|