|
І просто, й мудро нині я живу. Дивлюся в небеса, молюся Богу, Торую в сутінковій млі верству, Щоб нанівець зійшла чіпка тривога. Коли в яру шерхоче лопушняк І горобини гроно звільна гасне, Мережу вірші про утіхи дня, Про житіє – і тлінне, і прекрасне. Вертаюся з низин... Пухнастий кіт Муркоче, мружиться, бреде кругами... Біля ставочка вогник поміж віт – На маківці покрівлі пилорами. Вряди-годи лелека ріже тиш, Злітаючи на дах... Прийди й постукай У двері золотої німоти – Мені здається, не почую звуків.
|