|
А я навчилась просто, мудро жити, Дивитись в небо і молитись Богу, І довго пішки вечором ходити, Щоб непотрібну притомить тривогу. Коли бур’ян в яру почне буяти І горобини грона звиснуть рясно, Веселі вірші буду я писати Про це життя, що тлінне і прекрасне. Я повертаюсь. Лиже у долоню Пухнастий кіт, мурликає барвисто. Яскравий розгоряється вогонь Над озером. Веселий, променистий. І зрідка долинає з темноти Лелеки крик, що у гнізді ночує... Якщо постукаєш до мене в двері ти, Мені здається, я і не почую.
|