|
Я научилась мудрій простоті, Дивитись в небо і молитись Богу, І ввечері блукати в самоті, Щоб втишити непрохану тривогу. Коли шепочуть лопухи в яру Й червоно-жовта никне горобина, Веселі вірші я собі складу Про це життя, прекрасне, але тлінне. Я повертаюсь. У теплі долонь Пухнастий котик лащиться прихильно, Яскравий загоряється вогонь На вежі на озерній лісопильні. І тільки зрідка тишу розітне Крик бусола, що поблизу гніздує. Як прийдеш ти провідати мене, То я, ймовірно, навіть не почую.
|