|
Ти приходь, на мене подивись. Ти приходь! Бо жива я! Так боляче! І цих рук нема кому зігріть, Губи щось ще шепочуть безпомічно. Як підносять мене до вікна, В креслі, ввечорі – бачу дороги. Дорікать я тобі не змогла За останню гірко́ту тривоги! Не боюсь нічого на землі, Задихаюся тяжко й зблідаю. Я ві снах бачу очі твої – Страшні ночі так мене карають...
|