|
Стисла руки в запоні вуалі «Що поблідла у всіх на виду?» – А тому, що терпкої печалі Налила я йому, на біду. Як забуду? Він вийшов, хитнувся, Мовчки губи у муці скривив... Збігла вниз я, перил не торкнувшись, До воріт я побігла за ним. Задихаючись, крикнула: «Жартом Все було. А як підеш, умру». Усміхнувся спокійно і жаско: «Ти на вітрі не стій в цю пору́».
|