Вночі на дім Софокла з хмар орел злетів, І покотився хор цикад і сумно, й урочисто. Та вже тоді в безсмертя геній брів, Минувши ворогів, що брали рідне місто. Так ось коли царю наснився сон страшний: Сам Діоніс йому велів облогу зняти, Щоб не зашкодив гам пронесенню труни І шану щоб віддать зуміли афіняни.
|