Я посміхатись перестала,
Морозний вітер губи студить,
На мрію в світі менше стало, –
Зате на пісню більше буде.

Цю пісню-мрію я невільно
Віддам на сміх, що як наруга.
Тому, що віддається біллю
В душі любовних сил напруга.
Микола Сисойлов2014