|
Ось місяць-молодик, як шмат чарджоу-дині, Приліг на край вікна, і духота навкруг, Коли закриті двері, зачарувала дому дух Летюча гілка голубих гліциній. В горнятку глинянім холодна є вода, Рушник, мов сніг, і свічка воскова Горить, як у дитинстві, – метеликів ззива, Гуркоче тиша і моїх не чує слів, – Тоді із темряви рембрантівських кутів Щось зрине враз і заховається туди ж, Та я не стрепенусь, мені лякатись чи ж... Тут самота мене впіймала міцно в сіть, Погляне чорний кіт, мов око надстоліть, І не бажає лик, що в дзеркалі, допомогати. Добраніч ніч. Соло́дко буду спати.
|