|
Загибель пророчила милим, І мерли один за одни́м. О, горе мені! Ці могили Накликані словом моїм. Як ворони в’ються над бранцем, Гарячу почуявши кров, Так дикі пісні на коханців Моя насилала любов. З тобою так солодко, мрійно, Близький, як моє серце, ти. Дай руку, послухай спокійно. Тебе заклинаю: піди. Нехай не дізнаюсь я, де ти, О, Муза, не клич вже його, Хай буде живим хоча б дехто, Кохання не знавший мого.
|