|
А з тобою п’яним весело – Грузнеш у словес болоті. Прапорці чіпляє вересень, У траву жбурляє злото. Йшли в оману пілігримами. Ось дійшли – і гірко каємось. Ну навіщо так безсило ми, Так дивочно посміхаємось? Про жалючі муки марили – Леготу діждали втішного... Не лишу тебе під хмарами – Шалапутного і ніжного.
|