|
Все розкрадено, віддано, продано, Смерті чорної маше крило, Все голодною тугою зглодано, То від чого ж нам стало світло́? Вдень парфумами віє садовими Ліс під містом, як чудо з чудес, Ніч вкрашає сузір’ями новими Глиб прозорих липневих небес, – І чудове підходить свідомо До домівок розбитих, брудних... Хоч нікому воно невідоме, Та одвічно бажане для всіх.
|