|
Удалося так-сяк розлучитись, Погасити набридлий вогонь. Вічний вороже мій, час навчитись Вам насправді любити когось. Я ж бо вільна. Усе мене бавить, – Муза втішить вітанням нічним, Ну, а зранку придибає слава Брязкотіти над вухом моїм. Тож за мене й молитись даремне, Потай кинути погляд назад... Чорний вітер приб’ється до мене, Веселить золотий листопад. Як дарунок, прийму я розлуку Й забуття, наче благосну вість. Та на хресну відправити муку Чи посмієш ти іншу колись?
|