|
Нам абияк вдалось розлучитись, Осоружний вогонь загасити. Вічний вороже, треба навчитись Вам когось і насправді любити. Я-то вільна. Мені – все б забави, – Муза на ніч летить розважати, А над ранок притьопає слава Калатальцем над вухом тріщати. А про мене й молитись не варто І, йдучи, озирнутись назад. Чорний вітер у мене на варті, Веселить золотий листопад. Як дарунок, прийму я розлуку, І буде забуття благодаттю. Та скажи, чи на хресну ту муку Ти наважишся іншу послати.
|