|
Удалося ж якось розлучитись І вогонь загасити вдалось. Вічний вороже, час вам навчитись Полюбити направду когось. Вільна я. Все для мене забава, – Муза втішить у смутку нічнім, Прителющиться вдосвіта слава З калатальцем тріскучим своїм. Тож не варто за мене молитись, Озиратись, пішовши мерщій... В падолисті мені звеселитись, В чорнім вітрі знайти супокій. Як дарунок, прийму я розлуку, І твоє забуття – благодать. Та на хресну, скажи мені, муку Чи посмієш ти іншу послать?
|