|
Коли вночі я жду її приходу, Життя моє висить на волоску. Над почесті, над юність, над свободу Я ставлю Музу, гостю палахку. Ось увійшла вона. З-під покривала Зір спалахнув, як поблиск нагая. «Ти Данту сцени “Пекла” диктувала?» – Питаюся. Відповідає: «Я».
|