|
Коли вночі чекаю її з’яви, Життя, здається, на волосині висне. Що там шаноба, юність чи свобода Перед панянкою з сопілкою в руці. І ось вона ввійшла. Відкинувши намітку, Уважно так поглянула на мене. Кажу їй: «Ти Данту диктувала Сторінки Пекла?» Відповідає: «Я!»
|