|
Настіж прочинилися ворота. Липи оголились до кори. І тьмяніє древня позолота Міста величавої стіни... Сповнив гамір вівтарі і склепи. Лине за Славуту передзвін... Це ж отак величний дзвін Мазепи Над Софією баламкає, мов грім. Все погрозніше бушує, котить звуки, Ніби жне відступників коса. А в лісах зарічних, вже приглухлий, Веселить пухнастих лисенят.
|