|
Тече ріка повільно у долині, Дім на узгірку вікна засвітив. А ми живемо як при Катерині: Молебні правим, ждемо врожаїв. До нас, дводенну винісши розлуку, Гість їде вздовж злотистих нив сумних, Цілує у вітальні бабці руку Й мені уста на сходах на крутих.
|