Із циклу «Юність»Руки мої молоді Той договір підписали Серед квіткових кіосків І грамофонного тріску, Під поглядом косим і п’яним Газових ліхтарів. Я старша була за століття Рівно на десять літ. А захід облямували В білий траур черемхи, Він осипався дрібно Духмяним сухим дощем... У хмарах неначе мріла Кривава цусімська піна І плавно ландо катали Теперішніх мертвяків. А нам би тодішній вечір Видався маскарадом, Видався карнавалом, Феєрією grand gala1... Від дому того – ні скіпки, Вирубана алея, Ті капелюшки й сукні В музеї спочили давно. Хто бачив небо порожнє На місці вежі, що впала, Той знає, як тихо в домі, Куди не вернувся син. Ти невідступний, як совість, Зі мною щомить, як повітря, Чого ж ти зовеш до суду? Я свідків знаю твоїх: То Павлівського вокзалу Пекучий од музики купол І водоспад білогривий, Де Баболовський палац.
1 Пишне свято (фр.)
|