|
Птиці смерті в зеніті стоять. Хто врятує наш Ленінград? Він ще дихає, не шуміть, – Він, живий, наслухає щомить: Як у тьмі на балтійському дні Сплять сини і стогнуть вві сні, Як благає хліба дитя – Аж до неба крики летять... Невблаганна, безжальна ця твердь. З усіх вікон дивиться – смерть.
|