|
Для чого, скажи, перекинувся ти То вітром, то каменем, птахом? Для чого, скажи, усміхаєшся ти, Іскришся, мов зірка над дахом? Не муч мене, не зачіпай! Пусти мене в буднів турботи... Бо п’яний вогонь блукає Сухим та сірим болотом. І Муза в потертій хустині, Так тужно заголосила В печалі жорстокій і юній, Її чудодійна сила.
|