|
Навіщо прикинулась ти Каменем, вітром, птахом чудернацьким? Навіщо всміхаєшся ти Зірницею з неба зненацька? Не муч мене більше, не руш! Віддамся я віщим турботам... П’яний вогонь похитнувсь На висохлих сірих болотах. Муза в хустці дірявій пісні Співає протяжно й журливо. В жорстокій і юній нудьзі Її чудотворна є сила.
|