|
Пощо прикидаєшся ти? – То вітер, то камінь, то птиця... Пощо посміхаєшся ти, Як з неба раптова зірниця? Не муч, не торкайся долонь! Оддай мене віщій гризоті... Тиняється п’яний вогонь На висохлім сірім болоті. І Муза протяжно співа, Діряву накинувши хустку, Її чудотворні права – В жорстокім і юному туску.
|