|
П’ятою дією драми Віє повітря осіннє, В паркові кожна клумба – Ніби свіжа могила. Справлена чиста тризна, Нічого більше робити. Що ж я так гаюся, ніби Станеться чудо небавом? Так човен важкий на причалі Слабкою рукою тримати Ще можна, прощаючись довго З тим, хто зостався на суші.
|