|
Зовсім не таємничий той художник, Що вибороздив Гофманові сни, – З далекої чужинської весни Примарився смиренний подорожник. Він ріс усюди, пробивав усе І навіть сходи прикрашав у місті, Верталася Психея благовістям І смолоскипом волі і пісень. А в глибині четвертого двора Зраділо танцювала дітвора Під музику шарманки одноногої, І калатали дзвонами світи, І шаленіла кров, і вів до себе ти Отою, що судилась всім дорогою.
|