В ній справді чудотворне щось горить, І на очах її краї граняться. Вона одна зі мною гомонить, Копи всі інші підійти бояться. Копи останній друг одвів свій зір, Вона була зі мною в тьмі могили, – Співала, уподібнившись грозі, Або немов квітки заговорили.
|